Розкопки в с. Абазівка Полтавського району

В АБАЗІВЦІ КОЛИСЬ ЖИЛИ ГОТИ

НАУКОВЦІ СТВЕРДЖУЮТЬ, ЩО ДОРОЗІ КИЇВ – ХАРКІВ БІЛЬШЕ ДВОХ ТИСЯЧ РОКІВ

Масштабне розширення автодороги Київ – Харків – Довжанський підкинуло роботи й археологам. Коли, як не тепер, можна розвідати, що ховають у собі тисячолітні нашарування ґрунту?

Торік працівники Центру охорони та дослідження пам’яток археології виконали титанічну роботу. В Абазівці під Полтавою, де розширюють трасу, їм вдалося докопатися не тільки до часової площини XVIII – XIX століть, а й значно глибше. Вони вийшли на прошарок Черняхівської культури, що була поширена на території Полтавщини в ІІІ – V століттях нашої ери.

– Про наявність культурних нашарувань різних епох поблизу Абазівки науковці знали ще в 1980-х роках, – пояснив заступник директора Охоронної археологічної служби України Інституту археології НАНУ Олександр Супруненко. – Разом із полтавськими археологами ми виявили ті об’єкти, які можуть бути знищені під час дорожніх робіт.

У ХІХ столітті в Абазівці при дорозі знаходився розкішний маєток Михайла Абази. Це був палацовий комплекс із театральним залом. На його території були розташовані власна ґуральня, господарські будівлі. Найкраще уявлення про маєток дає малюнок народного художника Чапіги, виконаний 1852 року для альбому до книги Миколи Арандаренка «Записки о Полтавской губернии». На ньому видно, що біля самої дороги знаходилася панська економія. Олександр Супруненко розповів, що на цій території виявили фундаменти мурованих будівель 1840 – 1860 років, конюшні, псарні, залишки воріт, що вели до маєтку з Київського шляху.

Колись тут кипіло життя, може, навіть жвавіше, ніж тепер. Із Києва до Полтави, Харкова і назад мчали карети, екіпажі, йшли піші мандрівники. Вельможі часто заїжджали в гості до Абази. Тож не дивно, що в цих місцях археологи знайшли деталі возів, підкови, кераміку XVIII – XIX століть, навіть «гламурну» пляшечку з-під віскі початку ХІХ ст. із написом «London».

Коли грейдер акуратно зняв верхній шар ґрунту, «відкрилися» обриси ям різного призначення. Серед них – господарські, зокрема сміттєва, погреби. Було виявлено погріб фіналу козацької доби, вимазаний кізяком і вибілений глиною. Ця яма вела до невеликого підземного ходу.

Чимало знахідок підтвердили те, що на території Абазівки ще у XVII ст. існувало козацьке поселення і що сама Абазівка (до цього – Єлизаветівка) старша майже на сто років від свого офіційного віку. Про це «розповіли» наконечник шпаги, козацькі кулі, ґудзики та інші знахідки. Знайдено й багато монет. Найстаріша з них – 1731 року – належить до часів правління імператриці Анни Іоанівни (1730 – 1740). Є нумізматичні знахідки епох царювання Єлизавети Петрівни (1741 – 1762), Катерини ІІ (1762 – 1796), Олександра І (1801 – 1825).

Монета 1734 року – часів правління імператриці Анни Іоанівни. 

Та найцікавішою знахідкою археологів стали значно давніші ями, яким не менше 1600 – 1700 років.

– Ми знайшли погріб Черняхівської культури, – продовжує науковець. – Зверху, напевно, була наземна шатрова конструкція з дерева та очерету, що стояла біля житла. Чимало знайдених металевих предметів належать до часів готів-мігрантів та їхнього правителя-конунга Германаріха. Ми знайшли сліди давньогерманської матеріальної культури – застібки, деталі жіночого вбрання, шпильки для волосся, рогове стило для письма, пряжки, цвяшки, деталі вуздечки. Готи жили тут у ІІІ – V століттях. «Держава», до якої входили пізні скіфи, слов’яни, сармати, готи, посідає значиме місце в історії Полтавщини. Значна частина населення з наших теренів брала участь у походах гунів на Рим і розгромі давнього міста. Таким чином наш край має зв’язок з давньогерманською історією.

Олександр Супруненко переконаний, що Київському шляху, тобто дорозі у напрямку Києва та Харкова, більше двох тисяч років. Вона завжди функціонувала на одному й тому ж місці. А заасфальтували цю трасу в 1950 – 1970-х роках.

Попереду в археологів ще чимало досліджень, нових відкриттів, що наблизять сучасників до минувшини. Адже ніхто й ніщо не знає так багато таємниць, як ті дороги, якими людина ходить і їздить тисячі років.

Людмила ПЕРЕДЕРІЙ

Фото з архіву Центру охорони та дослідження пам’яток 

http://www.vgosau.kiev.ua/AP-ADU/ADU_2012.pdf с.284

http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/76468/02-Suprunenko.pdf?sequence=1