Iсторична
довідка села Абазівка:
Село засноване у 40-х роках XIX сторіччя на місці
хутора Курилехівка. Первісна назва Єлизаветине на честь Єлизавети Абази —
дружини поміщика Миколи Абази. Тут вони збудували палац, Успенську церкву
(1847 р., мурована, з дзвіницею; дотепер не збереглася), цегельний завод,
вовнообробну фабрику, ґуральню, кінно-поштову станцію, дві корчми.
Абази тримали кріпацький театр, оркестр з італійських музикантів, а також художників. 1859 року в селі, яке після у 1861 року стало волосним центром Полтавського повіту було 35 дворів, 235 жиелів. Щорічно в селі відбувався ярмарок. У 1883 році — 65 дворів, 479 жителів.
З 1890-х років село належало поміщикам Іловайським. 1910 року в ньому було 85 дворів і 485 жителів. Діяла церковнопарафіяльна школа, а з 1885 року — земське однокласне училище. З 1910 в селі працювала кравецько-рукодільна майстерня.
Після закінчення громадянської війни в селі засноване сільськогосподарське товариство. Було відкрито клуб, громадську бібіліотеку. З 1922 року в Абазівці діяв вишивальний роздавальний пункт, на базі якого у середині 1920-х років було створено вишивальну артіль «Селянка кустарка» (з 1936 р. — філія полтавської артілі імені Лесі Українки), де займалися ткацтвом, вишивкою, килимарством. У 1926 році село мало 104 двори, 438 жителів.
1930 року в Абазівці створено колгосп «Перемога», який згодом був перейменований на колгосп імені газети «Правда» (діяв до 1976 року). В колгоспі діяв племінний кінний завод, де вирощували орловських рисаків.
Під час німецько-радянської війни з 18 вересня 1941 року по 23 вересня 1943 року село було окуповане німецькими загарбниками. У роки німецької окупації на примусові роботи до Німеччини вивезено 42 жителів села. На фронтах війни полягло 284 воїнів-односельців. На честь односельців, полеглих на фронтах війни, на братській могилі радянських воїнів, загиблих у 1943 році при визволенні Абазівки від гітлерівців, та мирних жителів, закатованих німецько-фашистськими окупантами, встановлено пам'ятний знак.
Абази тримали кріпацький театр, оркестр з італійських музикантів, а також художників. 1859 року в селі, яке після у 1861 року стало волосним центром Полтавського повіту було 35 дворів, 235 жиелів. Щорічно в селі відбувався ярмарок. У 1883 році — 65 дворів, 479 жителів.
З 1890-х років село належало поміщикам Іловайським. 1910 року в ньому було 85 дворів і 485 жителів. Діяла церковнопарафіяльна школа, а з 1885 року — земське однокласне училище. З 1910 в селі працювала кравецько-рукодільна майстерня.
Після закінчення громадянської війни в селі засноване сільськогосподарське товариство. Було відкрито клуб, громадську бібіліотеку. З 1922 року в Абазівці діяв вишивальний роздавальний пункт, на базі якого у середині 1920-х років було створено вишивальну артіль «Селянка кустарка» (з 1936 р. — філія полтавської артілі імені Лесі Українки), де займалися ткацтвом, вишивкою, килимарством. У 1926 році село мало 104 двори, 438 жителів.
1930 року в Абазівці створено колгосп «Перемога», який згодом був перейменований на колгосп імені газети «Правда» (діяв до 1976 року). В колгоспі діяв племінний кінний завод, де вирощували орловських рисаків.
Під час німецько-радянської війни з 18 вересня 1941 року по 23 вересня 1943 року село було окуповане німецькими загарбниками. У роки німецької окупації на примусові роботи до Німеччини вивезено 42 жителів села. На фронтах війни полягло 284 воїнів-односельців. На честь односельців, полеглих на фронтах війни, на братській могилі радянських воїнів, загиблих у 1943 році при визволенні Абазівки від гітлерівців, та мирних жителів, закатованих німецько-фашистськими окупантами, встановлено пам'ятний знак.
Абази тримали кріпацький театр, оркестр з італійських музикантів, а також художників. 1859 року в селі, яке після у 1861 року стало волосним центром Полтавського повіту було 35 дворів, 235 жиелів. Щорічно в селі відбувався ярмарок. У 1883 році — 65 дворів, 479 жителів.
З 1890-х років село належало поміщикам Іловайським. 1910 року в ньому було 85 дворів і 485 жителів. Діяла церковнопарафіяльна школа, а з 1885 року — земське однокласне училище. З 1910 в селі працювала кравецько-рукодільна майстерня.
Після закінчення громадянської війни в селі засноване сільськогосподарське товариство. Було відкрито клуб, громадську бібіліотеку. З 1922 року в Абазівці діяв вишивальний роздавальний пункт, на базі якого у середині 1920-х років було створено вишивальну артіль «Селянка кустарка» (з 1936 р. — філія полтавської артілі імені Лесі Українки), де займалися ткацтвом, вишивкою, килимарством. У 1926 році село мало 104 двори, 438 жителів.
1930 року в Абазівці створено колгосп «Перемога», який згодом був перейменований на колгосп імені газети «Правда» (діяв до 1976 року). В колгоспі діяв племінний кінний завод, де вирощували орловських рисаків.
Під час німецько-радянської війни з 18 вересня 1941 року по 23 вересня 1943 року село було окуповане німецькими загарбниками. У роки німецької окупації на примусові роботи до Німеччини вивезено 42 жителів села. На фронтах війни полягло 284 воїнів-односельців. На честь односельців, полеглих на фронтах війни, на братській могилі радянських воїнів, загиблих у 1943 році при визволенні Абазівки від гітлерівців, та мирних жителів, закатованих німецько-фашистськими окупантами, встановлено пам'ятний знак.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B1%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0_(%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD)
Абази тримали кріпацький театр, оркестр з італійських музикантів, а також художників. 1859 року в селі, яке після у 1861 року стало волосним центром Полтавського повіту було 35 дворів, 235 жиелів. Щорічно в селі відбувався ярмарок. У 1883 році — 65 дворів, 479 жителів.
З 1890-х років село належало поміщикам Іловайським. 1910 року в ньому було 85 дворів і 485 жителів. Діяла церковнопарафіяльна школа, а з 1885 року — земське однокласне училище. З 1910 в селі працювала кравецько-рукодільна майстерня.
Після закінчення громадянської війни в селі засноване сільськогосподарське товариство. Було відкрито клуб, громадську бібіліотеку. З 1922 року в Абазівці діяв вишивальний роздавальний пункт, на базі якого у середині 1920-х років було створено вишивальну артіль «Селянка кустарка» (з 1936 р. — філія полтавської артілі імені Лесі Українки), де займалися ткацтвом, вишивкою, килимарством. У 1926 році село мало 104 двори, 438 жителів.
1930 року в Абазівці створено колгосп «Перемога», який згодом був перейменований на колгосп імені газети «Правда» (діяв до 1976 року). В колгоспі діяв племінний кінний завод, де вирощували орловських рисаків.
Під час німецько-радянської війни з 18 вересня 1941 року по 23 вересня 1943 року село було окуповане німецькими загарбниками. У роки німецької окупації на примусові роботи до Німеччини вивезено 42 жителів села. На фронтах війни полягло 284 воїнів-односельців. На честь односельців, полеглих на фронтах війни, на братській могилі радянських воїнів, загиблих у 1943 році при визволенні Абазівки від гітлерівців, та мирних жителів, закатованих німецько-фашистськими окупантами, встановлено пам'ятний знак.
Абази тримали кріпацький театр, оркестр з італійських музикантів, а також художників. 1859 року в селі, яке після у 1861 року стало волосним центром Полтавського повіту було 35 дворів, 235 жиелів. Щорічно в селі відбувався ярмарок. У 1883 році — 65 дворів, 479 жителів.
З 1890-х років село належало поміщикам Іловайським. 1910 року в ньому було 85 дворів і 485 жителів. Діяла церковнопарафіяльна школа, а з 1885 року — земське однокласне училище. З 1910 в селі працювала кравецько-рукодільна майстерня.
Після закінчення громадянської війни в селі засноване сільськогосподарське товариство. Було відкрито клуб, громадську бібіліотеку. З 1922 року в Абазівці діяв вишивальний роздавальний пункт, на базі якого у середині 1920-х років було створено вишивальну артіль «Селянка кустарка» (з 1936 р. — філія полтавської артілі імені Лесі Українки), де займалися ткацтвом, вишивкою, килимарством. У 1926 році село мало 104 двори, 438 жителів.
1930 року в Абазівці створено колгосп «Перемога», який згодом був перейменований на колгосп імені газети «Правда» (діяв до 1976 року). В колгоспі діяв племінний кінний завод, де вирощували орловських рисаків.
Під час німецько-радянської війни з 18 вересня 1941 року по 23 вересня 1943 року село було окуповане німецькими загарбниками. У роки німецької окупації на примусові роботи до Німеччини вивезено 42 жителів села. На фронтах війни полягло 284 воїнів-односельців. На честь односельців, полеглих на фронтах війни, на братській могилі радянських воїнів, загиблих у 1943 році при визволенні Абазівки від гітлерівців, та мирних жителів, закатованих німецько-фашистськими окупантами, встановлено пам'ятний знак.
Абази тримали кріпацький театр, оркестр з італійських музикантів, а також художників. 1859 року в селі, яке після у 1861 року стало волосним центром Полтавського повіту було 35 дворів, 235 жиелів. Щорічно в селі відбувався ярмарок. У 1883 році — 65 дворів, 479 жителів.
З 1890-х років село належало поміщикам Іловайським. 1910 року в ньому було 85 дворів і 485 жителів. Діяла церковнопарафіяльна школа, а з 1885 року — земське однокласне училище. З 1910 в селі працювала кравецько-рукодільна майстерня.
Після закінчення громадянської війни в селі засноване сільськогосподарське товариство. Було відкрито клуб, громадську бібіліотеку. З 1922 року в Абазівці діяв вишивальний роздавальний пункт, на базі якого у середині 1920-х років було створено вишивальну артіль «Селянка кустарка» (з 1936 р. — філія полтавської артілі імені Лесі Українки), де займалися ткацтвом, вишивкою, килимарством. У 1926 році село мало 104 двори, 438 жителів.
1930 року в Абазівці створено колгосп «Перемога», який згодом був перейменований на колгосп імені газети «Правда» (діяв до 1976 року). В колгоспі діяв племінний кінний завод, де вирощували орловських рисаків.
Під час німецько-радянської війни з 18 вересня 1941 року по 23 вересня 1943 року село було окуповане німецькими загарбниками. У роки німецької окупації на примусові роботи до Німеччини вивезено 42 жителів села. На фронтах війни полягло 284 воїнів-односельців. На честь односельців, полеглих на фронтах війни, на братській могилі радянських воїнів, загиблих у 1943 році при визволенні Абазівки від гітлерівців, та мирних жителів, закатованих німецько-фашистськими окупантами, встановлено пам'ятний знак.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B1%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0_(%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD)
Історія утворення Абазівської сільської ради
Утворена
Рішенням Полтавського облвиконкому від 19 лютого 1990 р.
В даний час станом на грудень 2016 року до Абазівської сільської ради входить п’ять населених пунктів: Абазівка,
Лаврики, Соломахівка, Рожаївка, Червона Долина. Чисельність населення складає
1628 особи. Навколо населених пунктів сільської ради розташовано чимало
садівничих товариств, де із задоволенням вирощують садовину та городину
мешканці Полтави.
Багата
Абазівська земля і корисними копалинами, такими як газ та нафта, видобуванням
яких займається ТОВ «Східний геологічний союз».
Зараз на
території сільської ради працює Амбулаторія загальної практики сімейної
медицини, Абазівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, ДНЗ «Світанок», є
бібліотека та відділення поштового зв’язку.
За
час існування Абазівської школи в ній працювали вчителі-орденоносці, а саме:
Павло Федорович Сушко, Клавдія Миколаївна Сушко, Марія Василівна Лещук, В.М.
Мірошніченко.
До початку
восьмидесятих років школа в Абазівці була восьмирічна, але стараннями
небайдужих односельців, серед яких і Микола Іванович Красько та тодішній
директор школи Олексій Пилипович Корж, приміщення школи було реконструйовано і
вона стала середньою.
Хочеться згадати ще одну людину, яка працювала свого часу в Абазівській
школі. Це заслужений учитель України Любов Гордіївна Радченко – щира, добра
душею жінка, яка прищепила юним жителям села любов до рідної мови.
В середині
вісімдесятих також було збудоване нове приміщення Абазівської дільничної
лікарні. Таміла Миколаївна Березовська, яка на той час працювала головним
лікарем, приклала масу зусиль щоб односельці та жителі навколишніх сіл
отримували найкраще медичне обслуговування. В лікарні працювала сучасна, на той
час, лабораторія, ренгенкабінет.
Через Абазівку проходить залізнична колія, є залізничний вокзал, в
приміщенні якого турботами нашого земляка Олександра Костянтиновича
Лукоминського та його однодумців, створено краєзнавчий музей.
Також через село
проходить автотраса державного значення Київ-Харків-Довжанський. В 2012-2013
роках відбулась реконструкція ділянки, що проходить через село, яка досить
істотно змінила зовнішній вигляд села.
В центрі
села розташовані магазини, асортимент яких задовольнить навіть вибагливого
покупця. Працюють три кафе, два готелі, в одному з яких розміщено ресторан.
Функціонує в селі КЗ «Абазівський будинок культури». Юні і, не
тільки, жителі Абазівської громади, мають змогу займатися розвитком своїх
здібностей, відвідуючи заняття хореографічної студії «Соул денс» та музичної
студії « До-ре-мі». Учасники вказаних студій неодноразово приймали участь в
різних конкурсах. Зі своїми виступами відвідали свого часу весь Полтавський
район.
Також
на території села працює декілька підприємств промислового значення та три
фермерських господарства.
Окремо
хочеться згадати ТОВ «Дукла», колишня АФ «Насіння». Тут працює багато
абазівців, тому в будь-якому починанні, чи це стосується благоустрою села, чи
інших заходів, керівництво завжди йде назустріч і надає всебічну допомогу.
В
парковій зоні села встановлено пам'ятники: Тарасу Шевченку, загиблим під час
другої світової війни односельцям, загиблому герою Радянського Союзу, земляку
І.В. Білоуську, пам'ятний знак на честь роковин від дня заснування Абазівки та
пам'ятний знак жертвам голодомору. Між селами Лаврики та Івашки знаходяться
декілька скіфських курганів.
В центрі села
також знаходиться сільський стадіон, де молодь залюбки займається спортом.
Завдяки спільним зусиллям молоді в селі організовано гурток з армспорту. Серед
учасників гуртка є переможці всеукраїнських та міжнародних змагань: Анатолій
Артюх, Олена Аносова, Дар’я Явір, Олександр Голубничий та інші.
У
2016 році в селі, завдяки старанню голови сільської ради П.І. Міхну, до
великої радості малечі, споруджено дитячий ігровий майданчик «Дитяча казка».
Є в селі
невеликий ставок, облаштований ще за часів пана Абази. Серед мешканців громади
існує легенда, про те, що на дні цього ставка лежить цінний скарб, що залишив
останній господар панського маєтку. Через Абазівку протікає дві річки: Дідова
долина та Полузір'є – притока Ворскли.
Левова частина
мешканців Полтави користується питною водою, яка видобувається з артезіанських
свердловин, що знаходяться на території Абазівської сільської ради.
На прилеглих
схилах розміщено ботанічний заказник місцевого значення «Рожаївський», площею
14 га, де росте безліч рослин, в тому числі і занесених до Червоної книги.
Немає коментарів:
Дописати коментар